Історичний шлях створення університету

І. Початковий період (період зародження і формування у довоєнні роки)

  • 1915 р. Членами Товариства по розповсюдженню освіти (групи професорів Київського політехнічного інституту) створено Київське середнє сільськогосподарське гідротехнічне училище;
  • 1920 р. Училище реформовано в меліоративне відділення Київського сільськогосподарського технікуму;
  • 1922 р. Створено Київський меліоративний технікум (КМТ) на базі меліоративного відділення Київського сільськогосподарського технікуму;
  • 1924 р. Київський меліоративний технікум перейменовано в Київський інженерно-меліоративний технікум (КІМТ)
  • 1927 р. На базі Київського інженерно-меліоративного технікуму та Київського землевпорядного технікуму організовано Київський меліоративно-землевпорядний політехнікум (КМЗП);
  • 1928 р. КМЗП увійшов до складу Київського сільськогосподарського інституту (КСГІ);
  • 1930 р. Організовано Київський інженерно-меліоративний інститут (КІМІ) на базі виведених із КСГІ інженерно-меліоративного та культуртехнічного факультетів;
  • До КІМІ приєднано інженерно-меліоративний факультет Харківського сільгоспінституту;
  • 1933 р. До складу студентів ІІІ курсу факультету водопостачання, як окрему групу (19 чол.), зараховано студентів колишнього факультету “Наземні спорудження” Київського машинобудівного інституту;
  • До складу КІМІ увійшов Одеський інженерно-меліоративний інститут;
  • 1934 р. КІМІ перейменовано в Київський гідромеліоративний інститут (КГМІ);
  • 1939 р. До КГМІ приєднано торфомеханічний факультет Київського інституту кераміки і скла.

ІІ. Період Великої Вітчизняної Війни (1941-1945 рр.)

  • 1941 р. липень Часткове перебазування до Харкова
  • 1941 р. жовтень Евакуація КГМІ в Алма-Ату.
  • 1941 р. Приєднання КГМІ та КСГІ, як факультету, до Середньоазійського сільськогосподарського інституту;
  • листопад Відкриття окупаційною владою КГМІ на тій базі, яку не вдалося евакуювати з м.Києва;
  • 1942 р. червень Ліквідація нацистами комсомольського підпілля, очолюваного студентом КГМІ Г.Сініциним, закриття інституту, часткове вивезення молоді до Німеччини, знищення фашистами матеріально-навчальної бази інституту;
  • 1943 р. листопад Реевакуація КГМІ з Алма-Ати до Києва;
  • 1943-1944 рр. Відбудова та відновлення роботи інституту;
  • 1945 р. Налагодження мирної праці та нормалізація умов навчання у КГМІ.

ІІІ. Післявоєнний київський період (період становлення та розвитку)

  • 1947 р. Відокремлення лісомеліоративного факультету КГМІ та влиття його у Київський інститут лісового господарства;
  • 1955 р. Переведення гідромеліоративного факультету Дніпропетровського сільськогосподарського інституту до Київського гідромеліоративного інституту;
  • 1957 р. Перейменування інституту в Київський інститут інженерів водного господарства (КІІВГ).

IV. Рівненський період

  • 1959 р. Переведення КІІВГ до Рівного та перейменування його в Український інститут інженерів водного господарства (УІІВГ);
  • 1982 р. УІІВГ нагороджено орденом Дружби народів.

V. Період років у незалежній Україні

  • 1995 р. УІІВГ надано статус Української державної академії водного господарства (УДАВГ);
  • 1998 р. На базі академії, автотранспортного та текстильного технікумів м.Рівного утворено Рівненський державний технічний університет (РДТУ);
  • 2002 р. РДТУ отримує назву Український державний університет водного господарства та природокористування (УДУВГП);
  • 2002 р. УДУВГП стає лауреатом премії ім. М.А.Гаркуші;
  • 2004 р. УДУВГП надано статус Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП).

Міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко наказом від 10 листопада 2005 року призначив ректором Національного університету водного господарства і природокористування Василя Арсентійовича Гурина – доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри експлуатації гідромеліоративних систем. Кандидатуру Василя Гурина на посаду ректора університету рекомендувала міністерству конференція трудового колективу на підставі підсумків таємного голосування. На підтримку В.А.Гурина віддали свої голоси 143 делегата, що становить 40 відсотків голосів делегатів конференції. В оголошеному Міністерством освіти і науки конкурсі щодо заміщення вакантної посади ректора НУВГП виявили бажання взяти сім чоловік.

18 червня 2012 року наказом Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Микола Петрович Сорока призначений виконуючим обов’язки ректора Національного університету водного господарства та природокористування.

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 350 К від 22 жовтня 2012 року доктор наук з регіонального управління, професор Сорока Микола Петрович призначений ректором НУВГП, як обраний за конкурсом, згідно ч.І ст.39 Закону України «Про вищу освіту». 

У жовтні 2012 року Микола Петрович Сорока обраний депутатом Верховної Ради України.

З грудня 2012 року доктор наук з регіонального управління, професор Сорока Микола Петрович - президент Національного університету водного господарства та природокористування. Виконуючим обов’язки ректора Національного університету водного господарства та природокористування призначений доктор наук з державного управління, професор Микола Христофорович Корецький.

Упродовж усіх років ВНЗ виховав цілу плеяду спеціалістів. Наші випускники працюють у різних сферах народного господарства України та за кордоном, очолюють наукові і виробничі структури.