Історія

Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань,

то нова – це водогін, що розносить живильну вологу по домівках.

Мелвіл Д'юї

Наукова бібліотека Національного університету водного господарства та природокористування заснована 1 вересня 1915 року у складі Київського середнього сільськогосподарського гідротехнічного училища. Учні користувалися бібліотекою Київської Політехніки. Поступово при кожному класі збиралися посібники з фахових дисциплін, якими користувалися під час викладання матеріалу. Спеціальних посібників в училищі не було. Викладачі-предметники адаптували матеріал для учнів із наукової літератури. Після жовтневого перевороту та впродовж громадянської війни фахова література практично не видавалася. Доводилося користуватися тими книжками, які збереглися іще з часів царизму і були видані до 1917 року.

У серпні 1920 року училище реформували в меліоративне відділення Київського сільськогосподарського технікуму (КСГТ), учні якого користувалися бібліотекою Київського сільськогосподарського музею, що знаходився в приміщенні теперішнього Маріїнського палацу. Завідувачем музею і бібліотеки був Г. Махів – в майбутньому визначний грунтознавець і вчений зі світовим іменем.

1922 рік – на базі відділення створено Київський меліоративний технікум (КМТ). Під час реорганізації навчального закладу для бібліотеки була передана частина бібліотечного фонду від КСГТ (понад 900 книжок).

1923/24 навчальний рік. Бібліотечний фонд нараховує 933 книжки, за напрямками:

Гідротехніка – 140 кн.Фізика, механіка, й опір матеріалів – 52 кн. Будівельна вмілість, архітектура, шляхи комунікацій – 80 кн.Сільське господарство – 163 кн.Математика – 33 кн.Хімія – 9 кн. Загальний відділ – 437 кн.Політлітература – 19 кн.

Умови користування – читання вдома.

У жовтні 1924 року Київський меліоративний технікум був перейменований в Київський інженерно-меліоративний технікум (КІМТ).

1927 рік – під час злиття в єдиний навчальний заклад – Київський меліоративно-землевпорядний політехнікум (КІМТ+КЗП) – бібліотека технікуму розміщувалася знову в приміщенні музею (один із залів Маріїнського палацу). Фонд бібліотеки був розпорошений по кабінетах, на робітфаці і в гуртожитках навчального закладу.

1928 – 1930 рр. – внаслідок чергової реорганізації навчального закладу бібліотечний фонд технікуму під час "чистки” та вилучення книжок “буржуазних” авторів в поріділому вигляді було передано до бібліотеки інституту.

1930 рік – Київський інженерно-меліоративний інститут організовано на базі меліоративного факультету КСГІ. Бібліотечний фонд КІМІ містив у собі видання для шкіл (літературу для робітфаку). Для бібліотеки з читальнею виділено приміщення по вул. Рейтерська, 37 (кімнати 1-4). На поповнення книжкового фонду виділяється 18 тис. крб.

1934 рік – за інвентарною книгою нараховується 56 647 примірників.

Під час Великої Вітчизняної війни будівлі інституту дуже постраждали. Книжковий фонд був майже повністю втрачений. Понад 100 000 томів технічної, соціально-економічної та художньої літератури були впродовж 3 днів спалені німцями у внутрішньому дворі бібліотеки.

Заново відкрилась бібліотека у відновленому інституті 2 березня 1944 р. Першоосновою її фонду стали надходження із державного резерву і дарчі вклади викладачів інституту, наукових працівників міста. В розшукуванні і придбанні навчальної і наукової літератури брав участь увесь колектив інституту.

Станом на 1947 рік бібліотека інституту вже має 26 722 томи, з яких 14 753 – наукова література та підручники.

З початку заснування й до 1948 року професорсько-викладацьким складом було видано 334 наукові роботи, в тому числі 15 підручників та навчальних посібників.

У 1959 році бібліотека разом з інститутом, який одержав нову назву Українського інституту водного господарства, була переведена до міста Рівного. Її фонд складався із 91 тис. примірників. Кількість читачів складала 1458 чол., обслуговували читачів 8 працівників.

Першими бібліотекарями рівненського періоду були: М.Т. Лисенко, Я.І. Плюсніна, Р.О. Козакова, Л.Г. Лось, Г.О. Буренко, Т.Г. Назарова, Л.О. Шишкіна.

Першими завідуючими були: П.П. Базилюк, Н.І. Єлісєєва, їх наступниками стали: Л.М. Дядюсь, В.М. Андрієнко, І.М. Юдін, А.П. Фещук, О.В. Цибульська, А.В. Крива.

Поступово збільшувався книжковий фонд, розширювались приміщення, виділялись окремі структурні підрозділи. Наприкінці 60-тих років були створені кафедральні бібліотеки на громадських засадах з пересувними фондами. У 70-тих роках виділився абонемент методичної літератури, пізніше читальні зали в гуртожитках.